Головна Материалы сайта Колонка автора Збройні Сили на рубежі двадцятиріччя

Збройні Сили на рубежі двадцятиріччя

Печать
There are no translations available.

6 грудня 2011 року Збройні Сили України відзначали своє 20-річчя.
Звісно, вони пройшли непрості випробування і набули певного досвіду та обрису для забезпечення воєнної безпеки держави.

Разом з тим, Президент України нещодавно заявив, що “ми розпочинаємо глибоку воєнну реформу, спрямовану на створення Збройних Сил, які спроможні надійно захистити інтереси України в реальних умовах”. Цього вимагають і глобальні безпекові проблеми та загрози воєнного характеру. Але зазначене потребує принципово нових поглядів і підходів щодо подальшого суттєвого їх (ЗС) реформування та належного забезпечення обороноздатності держави. Ця проблема дедалі стає все більш актуальною. Рівень загроз національній безпеці суттєво зростає, а боєздатність ЗС знижується. Між тим, як визначено законом, вони мають забезпечувати стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного та підводного простору, а також брати участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
За цих умов роль військової реформи значно підвищується, про що справедливо йдеться у виступах Верховного Головнокомандувача та керівництва ЗС і в ряді сучасних публікацій військових фахівців. На переконання Міністра оборони України, це дуже складний і відповідальний процес, але Україна повинна мати ЗС нового зразка.
Відповідно до Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” реформування ЗС та інших військових формувань має проводитись з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності оперативно реагувати на потенційні загрози Україні, приділення особливої уваги прикриттю повітряного і морського простору держави, всебічному забезпеченню ЗС; оснащення їх новітніми видами військової техніки та озброєнь. Законом ці напрями визначені як основні засади державної політики у сфері національної безпеки і оборони. Невипадково Міністр оборони України поставив амбітне завдання створити сучасні, мобільні, добре озброєні ЗС – надійного гаранта недоторкан¬ності та суверенітету нашої держави.
ЗС нового зразка в широкому розумінні повинні розглядатися нарівні усіх структур Сектора безпеки і оборони, які мають право застосовувати воєнну силу або вживати спеціальних заходів для збройного захисту незалежності та територіальної цілісності держави, конституційного ладу, життя та власності громадян, законності і правопорядку. Однак, відповідно до ст. 92 (п. 17) Конституції України це основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку, які можуть бути визначені лише виключно законом. На сьогодні такого закону немає.
Перед країною постає проблема розбудови і цілісної системи державного управління Сектором безпеки і оборони, яка має забезпечувати реалізацію єдиної безпекової політики як у мирний час, так і у кризових ситуаціях, коли виникатиме навіть необхідність застосування збройної сили. Все це повинно знайти своє відображення в оновленій державній (воєнній) політиці, зокрема, у нових форматах Воєнної доктрини, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегічного оборонного бюлетеня тощо.
До речі, виконання поставлених Верховним Головнокомандувачем ЗС та МО України завдань щодо глибокого реформування ЗС, на наш погляд, уже розпочато принаймні з часу проведення у ЗС і МО останнього оборонного огляду. Це свого роду “інвентаризація” військ (сил), яка дає можливість побачити їх реальний стан та спроможності, визначити перспективи та шляхи окресленого керівництвом держави їх реформування та розвитку.
Інноваційні погляди щодо реформування ЗС, їх сучасної моделі та шляхів подальшого реформування за нинішніх складних безпекових умов повинні ґрунтуватися, перш за все, на результатах проведеного нещодавно оборонного огляду з урахуванням визначених заздалегідь безпекових сценаріїв, а також національних надбань, вітчизняного та світового досвіду. А для цього бажано оприлюднити напрацьований МО Стратегічний оборонний бюлетень України (СОБ) для покращення стану ЗС та їх можливостей, виходу на нові рубежі їх розвитку та реформування. На жаль, цей підсумковий документ, в якому мають бути розв’язані усі ці питання, досі відсутній. Не схвалено і підготовлену в ході оборонного огляду Настанову про організацію і порядок проведення в ЗС (авторський проект план-проспекту наводиться нижче), якою, на наш погляд, мають бути закріплені попередні напрацювання та досвід з цих актуальних проблем. І ця невизначеність за відсутності оновленої Стратегії національної безпеки України та нової Воєнної доктрини і СОБ суттєво стримує подальший розвиток та реформування ЗС й інших Сил безпеки і оборони держави.

 

Аспекти реформування
Чисельність військ на території України на час проголошення незалежності сягала близько 700 тис. осіб На українських теренах залишилось 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії, 8 артилерійських бригад (9293 танки і 11346 бойових машин), бригада спецназу, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, 3 повітряні армії (близько 1100 бойових літаків) і окрема армія ППО. Стратегічні ядерні сили на території України мали 176 міжконтинентальних балістичних ракет і понад 2,5 тис. одиниць тактичної ядерної зброї.
Перші спроби реформування, або трансформації цього військового угруповання, на погляд фахівців Центру Разумкова, полягали переважно в безсистемному скороченні за відсутності чіткого стратегічного бачення майбутньої моделі національного війська. Масштаби скорочення були безпрецедентними: за п’ять років були звільнені 410 тис. військовослужбовців, розформовані 3 500 військових структур тощо.
З 2006 року в ЗС уже нараховувалось лише 200 тис. осіб, що майже втричі менше у порівнянні з 1991 роком. Нещодавно Верховна Рада прийняла рішення найближчим часом ще скоротити їх на 8 тис. До кінця 2012 року планується мати до 184 тис. осіб, в тому числі до 139 тис. військовослужбовців.
На кінець 2010 року, без урахування ЦАМО та деяких інших безпосередньо підпорядкованих йому структур, ЗС мали 3 армійські корпуси із 19 окремих бригад і частин безпосереднього підпоряд-кування; 3 бригади тактичної авіації, морську авіаційну бригаду, центр морських операцій (бригада надводних кораблів) і війська берегової оборони та військово-навчальні заклади.
Сухопутні війська ЗС на кінець 2010 року нараховували 73 тис. особового складу; Повітряні Сили – 46 тис., ВМС – 15 тис. (сумарно – 134 тис.). Щоправда, решта загалу ЗС, а це майже третина (66 тис. від 200 тис.), тобто левова частка, за мінусом ЦАМО та незначної чисельності досить розпорошеної по видах ЗС кількості військових навчальних закладів та науково-дослідних установ тощо, складає адміністративно-управлінський апарат, що вочевидь є надмірним.
У 2010 році на потреби ЗС передбачалося виділити близько 12,5 млрд. грн. (1,15 % від ВВП), витрачено дещо більше 10, 5 млрд. грн. (0,97 %). У 2011 році ці показники складали 13,6 і 11,4 млрд. грн. На 2012 рік планується виділити 17,4 млрд. грн. (1,2% від ВВП).
Фахівцями проведеного нещодавно оборонного огляду доведено, що основним завданням ЗС, щоправда, у складі Сил безпеки і оборони України, який ще потрібно визначити окремим законом, залишається запобігання, локалізація та нейтралізація збройних конфліктів, а в разі їх ескалації – рішуче відбиття збройної агресії. Крім цього, ЗС України змушені будуть продовжувати виконувати невластиві їм функції, зокрема, з утилізації боєприпасів, охорони та конверсії військових містечок, що вивільняються; розчищення військових полігонів, які не використовуються; реалізації (утилізації) надлишкового (непридатного) майна тощо.
Головною метою подальшого реформування ЗС фахівці вбачають досягнення оборонної достатності та збалансованості потреб безпеки і оборони держави з її ресурсними можливостями, гарантоване забезпечення захисту національних інтересів. Для цього у ЗС майбутнього обрису пропонується мати ті же три, але суттєво модернізовані види ЗС, а також Сили спеціальних операцій, органи військового управління, з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації тощо.
За оперативним (бойовим) призначенням та рівнем готовності військ (сил) пропонується розподілити їх на Сили бойового чергування, Об’єднані сили швидкого реагування та Основні сили оборони. Загальну чисельність ЗС до кінця 2015 року пропонується зменшити до 160 тис., а до кінця 2025 року – до 150 тис. осіб.
Щоправда, деякі скептики заперечують необхідність подальшого скорочення ЗС. Але на практиці давно доведено, що армія сильна не числом, а умінням.
Сучасні публікації, у тому числі і у Оборонному віснику, показують, що трансформацію ЗС, або подальше їх глибоке реформування доцільно здійснювати комплексно в руслі загального розвитку Воєнної організації держави чи Сектора безпеки і оборони, чіткого законодавчого визначення їх моделі, складових структур, ролі і функцій, особливо ЗС, за науково обґрунтованими безпековими сценаріями та ситуаціями. В межах законодавчого та нормативно-правового забезпечення цього процесу мають бути розроблені та прийняті без зволікань Закон України “Про Сектор безпеки і оборони”, оновлені Стратегія національної безпеки і оборони України та Воєнна доктрина України. Бажано також розробити і прийняти Стратегію воєнної безпеки України, як це передбачено Законами України “Про основи національної безпеки України” (ст. 2) та “Про організацію оборонного планування” (ст. 4), Стратегічний оборонний бюлетень України. Адже лише на їх основі можна удосконалити погляди щодо подальших шляхів глибокого реформування та розвитку ЗС, у тому числі і скорочення їх чисельності.
Стратегія розвитку воєнної науки в цьому плані може полягати у концентрації наукового потенціалу на виконанні комплексу науково-дослідних робіт, спрямованих на вирішення саме цих актуальних безпекових проблем сьогодення щодо військового будівництва та застосування ЗС разом з іншими Силами безпеки і оборони держави, покращення державного управління ними, модернізації наявних та розвитку новітніх зразків озброєння і військової техніки тощо. Загальне керівництво цими воєнно-науковими дослідженнями та НКР має здійснюватися виключно МО України. Генеральний штаб ЗС України, інші органи військового управління згідно із законом мають виступати замовниками у МО необхідних їм НДР чи НКР в порядку, визначеному чинним законодавством, а не в порядку успадкованої практики запізнілих оперативок.
Глибока реформа ЗС України вимагає удосконалення і правового забезпечення її з боку правоохоронних структур, належного виконання у військах антикорупційного законодавства, щоби державні кошти своєчасно і в повному обсязі доходили за призначенням. “Армія повинна пройти через болісний процес очищення від корупції та зловживань”, – переконує колишній МО України. З цією метою видається доцільним здійснити в ЗС і глибоке реформування розпорошених та підпорядкованих деяким чиновникам військових юрисконсультів, юридичних служб та однорідних служб “правопорядку”, створивши на їх базі єдину вертикаль юридичної служби ЗС України, підпорядкувавши її через Головного юрисконсульта ЗС лише МО України та укомплектувавши її практиками, в першу чергу наявними ще в ній професіоналами, а також із числа добропорядних фахівців, що звільняються із давно деградованих у загальній системі військових судів та прокуратур.

Світовий досвід, яким варто скористатися
Швеція. Нейтральна держава, мало що менша за територією від позаблокової України та у 5 разів за чисельністю населення, але аж у 8 разів за чисельністю армії, причому досить боєздатної, всебічно забезпеченої і високооплачуваної. ЗС складаються з кадрових військових частин, навчальних частин і підрозділів та навчальних закладів. Центральною ланкою, що здійснює загальне керівництво армією, є штаб ЗС, не Генеральний. Він складається з частин і підрозділів оперативних командувань та елементів управління (Об'єднаного оперативного штабу), трьох підрозділів управління видів ЗС (штабів СВ, ВПС та ВМС), підрозділу оброблення та корегування (Департамент планування і воєнної політики), підрозділу військової розвідки та безпеки, підрозділу загального забезпечення та внутрішнього аудиту ЗС. Чотири начальники штабів (об'єднаного та родів військ) становлять Військову Раду. До їх функцій входить консультування Верховного Головнокомандувача з усіх питань щодо керівництва ЗС. Решта підрозділів штабу ЗС у мирний час здійснюють удосконалення, підтримку або реформування військових частин.
За територіальним поділом вони поділяються на три об'єднані командування: Південне, Центральне і Північне, кожне із яких поділяється на округи оборони. Крім них існує Військове командування острова Готланд. Відповідно до командувань територія Швеції поділена на три цивільні регіони оборони (Північний, Центральний і Південний).
ЗС Швеції, як і України, мають СВ, ВПС і ВМС. В разі необхідності вони здатні мобілізувати 650 тис. осіб, у тому числі і Національну гвардію.
Сухопутні війська чисельністю приблизно 500 тис. осіб, 100 тис. з яких належать до Національної гвардії, яку планують збільшити до 125 тис., а загальну чисельність СВ – до 525 тис.
Польові частини СВ (приблизно 250 тис. осіб) мають 6 дивізій, до складу яких входить близько 100 піхотних, бронетанкових батальйонів і батальйонів рейнджерів, артилерійських дивізіонів та дивізіонів протиповітряної оборони, 6 піхотних бригад, 5 арктичних (одна механізована), 2 бронетанкові і 3 механізовані бригади, 7 артполків.
Сили територіальної оборони чисельністю приблизно 165 тис. осіб мають близько 100 батальйонів (400 рот).
Військово-повітряні сили налічують близько 70 тис., а Військово-морські сили – близько 80 тис. осіб.
Словаччина. Територія СР сягає понад 49 тис. кв. км., населення - близько 5,4 млн. жителів. Самостійною стала у січні 1993 року. Армія з 2006 р. професійна. Витрати на оборону в 2010 р. склали 1,24 % ВВП.
ЗС організаційно складаються з ГШ (з 2000 р. інтегрований в єдину структуру МО), Наземних сил, Повітряних сил і Сил підготовки та підтримки.
На момент набуття незалежності ЗС налічували 65 тис. осіб. Після 2001 р. скорочені до 15 тис., тобто за 10 років скорочені більше ніж наполовину.
Незважаючи на існуючі проблеми, СР створила малочисельні, але досить мобільні ЗС. Йде процес їх технічного переоснащення, значно підвищені соціальні стандарти військовослужбовців (грошове забезпечення перевищує 800 євро на місяць, при середньому заробітку в країні 750 євро).
Болгарія. Збройні сили в мирний час підтримують необхідний оборонний потенціал, виконують програми модернізації та оперативної сумісності з партнерами; беруть участь у підготовці населення, резервів та інфраструктури до оборони; контролюють і охороняють повітряний простір.
Головним елементом ЗС є Болгарська армія (БА), яка складається із ГШ, СВ, ВПС, ВМС, формувань і частин центрального підпорядкування. Управління Болгарською армією, а під час війни і ЗС, здійснюється начальником ГШ, який є головнокомандувачем ЗС.
Війська і сили БА функціонально зведені в сили швидкого реагування, війська оборони, війська територіальної оборони і резерв.
Білорусь. Загальна чисельність ЗС складає приблизно 50 тис. осіб. На їх утримання і розвиток у 2010 р. передбачалось витратити 2% ВВП. Зараз робляться акценти на нарощуванні можливостей ППО, авіації, ракетних військ, сил і засобів РЕБ, розвідки, зв'язку. Ці роди військ у першочерговому порядку оснащуються новими і модернізованими зразками озброєння та військової техніки. Наприклад, планується, що ракетні війська та артилерія сухопутних військ найближчим часом будуть переозброєні сучасним російським оперативно-тактичним комплексом “Іскандер” з дальністю стрільби до 300 км.
В умовах скорочення чисельності армії та зниження рівня озброєння одним із найбільш економічних шляхів підтримання обороноздатності країни на належному рівні визнано організацію територіальної оборони. Для цього створюються територіальні війська, що стануть компонентом сухопутних військ і розгортатимуться в загрозливий період або в разі раптової воєнної агресії проти держави.
РБ також має солідний потенціал військово-промислового комплексу, продукція якого користується попитом на міжнародних ринках. Невипадково уряд РБ приступив до створення міністерства ВПК.
Польща. Декілька років тому Військо Польське налічувало близько 220 тис. осіб. З 2008 р. – 150 тис.
ЗС Польщі поділяються на оперативні війська сил та війська територіальної оборони. Перші призначені для дій в рамках союзних багатонаціональних сил. Війська територіальної оборони призначені для підтримки та забезпечення дій оперативних сил і для виконання локальних завдань оборони.
Армія переводиться на контрактну основу комплектування. Щорічні витрати на утримання одного солдата-професіонала зросли з 25 тис. євро в 2003 році до 33 тис. у 2008. Збільшилася удвічі і частка видатків на технічне переоснащення підтримки національного ОПК.
У 2004-2008 рр. у Війську проведено суттєву модернізацію. Застаріла військова техніка замінена новою, запроваджено чимало й інших нововведень.
Угорщина. Площа понад 93 тис. кв. км. Населення - дещо більше 10 мільйонів. У 1997 році на оборону виділено близько 123 млрд. угорських форинтів ($ 560 млн.). У 2001 році закупила 14 винищувачів JAS 39 Gripen, а також об'єкти наземного їх обслуговування, тренажери для навчання пілотів і наземних служб на 210 млрд. угорських форинтів (близько 800 млн. євро).
Цікаво, що з 2003 по 2006 рр. угорську армію не тільки скоротили із 45 тис. до 35 тис. осіб, а й скасовано призов. Кількість загальновійськових бригад зменшена вдвічі. Артилерія інтегрована в окрему бригаду. Відчутно зменшена кількість танків, більше уваги приділяється БМП. Значні зміни внесено і до планів створення системи протиповітряної оборони. Закрита велика кількість гарнізонів.
З 2007 року угорські сили оборони знаходяться під єдиним керівництвом. Міністерство оборони здійснює політичний і громадянський контроль над армією, а військове керівництво здійснює штаб оборони МО.
Румунія. З переходом на контрактну службу ЗС скорочені до 90 тис. осіб (75 тис. військовослужбовців і 15 тис. цивільних). СВ нараховують близько 46 тис., ВПС – понад 13 тис., ВМС – близько 7 тис.осіб. Решта служать в інших військах. Витрати на оборону складають дещо більше 2% від ВВП, що становить близько 3 млрд. доларів (47 позиція у світі).
Зараз вони проходять триступеневу реструктуризацію, яка спрямована на подальшу модернізацію, а також на перехід до більш нових і досконаліших воєнних технологій.
Казахстан. Згідно з Воєнною доктриною керівництво ЗС в мирний час здійснює МО через Комітет начальників штабів МО. МО вирішує завдання забезпечення воєнної безпеки й оборони країни, координує розробку основних напрямків військової реформи, програм розвитку ЗС, інших військ і військових формувань; визначає структуру, чисельність видів та військ ЗС; проводить єдину військово-технічну політику в державі; забезпечує соціальні та правові гарантії військовослужбовців, членів їх сімей і цивільного персоналу тощо. Комітет начальників штабів МО розробляє основні напрямки військової реформи, плани будівництва й розвитку ЗС, інших військ і військових формувань, їх оперативної, бойової й мобілізаційної підготовки, організовує і здійснює планування застосування ЗС, інших військ і військових формувань та сил, що беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, розробляє план оперативного облаштування території країни в інтересах оборони тощо.

Саганюк Ф.В., Макаров Ю.Д, для ЦВППБ

 

Оборонний вісник

Оборонний вісник

Информационно-аналитический обзор военных новостей



 


Анонс

Канал новостей

 
 
 

Опрос

Какая численность ВСУ должна быть в 2015 году, учитывая существующие для Украины вызовы и угрозы, экономические возможности государства и состояние ВСУ: