Соціологічне дослідження "Вивчення проблемних питань повного переходу на комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями виключно за контрактом"
(витяг з аналітичного звіту)
А. Загальна характеристика дослідження
Метою даного дослідження було визначення проблем, які під час переходу Збройних Сил України на комплектування військ (сил) виключно за контрактом, гальмують цей процес.
Анкетне опитування проводилось серед особового складу військових частин з 08 по 23 жовтня 2009 року.
Дослідженням було охоплено 590 військовослужбовців, які проходять військову службу в усіх видах Збройних Сил України:
контрактників – 324;
офіцерів – 266.
квотну по видах Збройних Сил, оперативних командуваннях та родах військ;
вірогіднісну при відборі респондентів.
Чисельність опитаних респондентів є репрезентативною та за своєю структурою відповідає вимогам і повністю відображає генеральну сукупність.
Відсотковий розподіл відповідей на кожне окреме питання розраховано із кількості наданих на нього відповідей.
В. Соціально-демографічні характеристики респондентів
Респонденти, які брали участь в опитуванні, відносяться до різних категорій військовослужбовців за військовим званням, службовим становищем, місцем проходження військової служби, віком, освітою та статтю.
Переважна більшість респондентів – це чоловіки (серед контрактників – 71,5%, серед офіцерів – 97,5%)
Контрактники – це досить “молода” група респондентів, переважна більшість яких є віком до 30 років (68,2%), за військовим званням – рядовий І, ІІ та ІІІ контрактів (54,9%), з середньо-спеціальною та середньо-технічною освітою (50,9%), що мешкають у квартирі батьків (26,0%), або знімають квартиру чи кімнату (37,0%), власну ж квартиру має лише один з десяти (9,4%) респондентів.
Тільки кожен третій з них (35,4%) планує продовжувати службу в армії й укласти контракт на новий термін. Більше половини респондентів (56,2%) планує, за тих чи інших обставин, звільнитися з армії, при цьому 4,6% з них готові розірвати контракт достроково за будь-яких умов.
Офіцери, які брали участь в опитуванні, також представляють усі види Збройних Сил України. За віковою ознакою вони розподілилися практично навпіл – 49,2% до 30 років та 50,8% старше 30 років, за військовим званням переважна їх більшість є молодшими офіцерами (64,1%).
С. Основні результати соціологічного опитування та висновки
1. Незважаючи на 17-річну історію існування інституту військової служби за контрактом в Україні (вона була запроваджена з прийняттям 25 березня 1992 р. Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”), законодавче рішення щодо повного переходу на комплектування Збройних Сил України на контрактній основі не має підтримки серед військовослужбовців. Суть та основні переваги цього переходу залишаються незрозумілими військовослужбовцям, зокрема й контрактникам.
Військовослужбовці розуміють, що армія перетворилася на об’єкт політичної спекуляції і поки що не готова до повного переходу на комплектування військ (сил) виключно військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Тому, враховуючи економічний, мобілізаційний та інші фактори, перевага віддається змішаній системі комплектування ЗС України у співвідношенні: 2/3 контрактників та 1/3 призовників.
Більшість військовослужбовців (54,6% контрактників та 54,7% офіцерів) вважають повний перехід на комплектування ЗС України військовослужбовцями виключно за контрактом економічно необґрунтованим, не виваженим політичним рішенням, яке не відповідає інтересам ЗС України,
Кожен п’ятий респондент (контрактники – 19,6%, офіцери – 21,9%) вважає, що реалізацію цього проекту треба відкласти на більш віддалений, ніж до 2015 року, час.
У спроможність здійснення повного переходу на комплектування ЗС України військовослужбовцями виключно за контрактом до 2015 року (як задекларовано нормативними документами) без будь-яких умов вірить лише 8,1% контрактників та 2,3% офіцерів.
Дві третини військовослужбовців (60,4% контрактників та 71,4% офіцерів) вважають реалізацію цього рішення нереальною в умовах існуючого фінансування.
Навіть у групі тих респондентів, хто вважає, що саме контрактна армія потрібна Україні, безумовно вірить у реальність реалізації цього проекту лише 13,0% контрактників та 3,9% офіцерів. Вважають це нереальним половина (50,0%) контрактників та дві третини (63,1%) офіцерів.
|
Таблиця 1. Розподіл відповідей респондентів на питання щодо більш доцільної для України системи комплектування Збройних Сил , у порівнянні з відповідями на питання чи може бути повний перехід на комплектування військ (сил) військовослужбовцями виключно за контрактом до 2015 року реальною перспективою для ЗС України |
|||||||
|
Яка система комплектування Збройних Сил є більш доцільною для України, враховуючи економічний та мобілізаційний фактори |
Повний перехід на комплектування ЗС України військовослужбовцями виключно за контрактом до 2015 році є реальною перспективою для ЗС України? | ||||||
| Варіанти відповідей |
Середній відсоток усіх відповідей
|
Це цілком реально | У цілому реально, але з існуючим забезпеченням перехід ставиться під загрозу | Не реально, враховуючи об’єктивні фактори та економічний стан держави |
Складно відповісти
|
||
| 1. |
Комплектування виключно військовослужбовцями за контрактом
|
34,2% | Контрактники | 13,0% | 13,0% | 50,0% | 9,3% |
| 38,9% | Офіцери | 3,9% | 31,1% | 63,% | 1,9% | ||
| 2. |
Змішана система комплектування
|
43,6% | Контрактники | 5,0% | 25,9% | 63,3% | 5,8% |
| 43,4% | Офіцери | 0,9% | 20,9% | 73,0% | 5,2% | ||
| 3. |
За призовом
|
22,2% | Контрактники | 4,3% | 17,1% | 74,3% | 4,3% |
| 17,7% | Офіцери | 2,1% | 8,5% | 87,2% | 2,1% | ||
Інформаційно: за соціологічними даними*, 61,4% громадян України підтримували відміну призову та перехід Збройних Сил до комплектування на контрактній основі. Але підтримка громадян цього проекту у 2008 році знизилася на 8%, у порівнянні із 2002 роком. Це відображає оцінку людей “успішності” цього процесу.
2. Мотивація “професіоналів” до служби залежить у першу чергу від матеріальних стимулів, які визначаються урядом. Інших важелів, крім коштів, для створення та збереження саме професійної армії немає. Якщо держава не має достатньо грошей на утримання професійної армії, вона просто її втрачає.
Армія як соціальний інститут не може самостійно вирішити такі соціальні проблеми, як житлова проблема, проблеми соціального захисту військовослужбовців та їх сімей тощо. Тому, на думку переважної більшості військовослужбовців, основною проблемою під час переходу ЗС України до професійної армії є критично обмежене фінансування оборонних потреб з боку держави, що тягне за собою недостатнє грошове забезпечення контрактників, проблеми з забезпеченням їх житлом, низький рівень соціальних гарантій, пільг, компенсацій тощо.
Саме тому, коли постає питання про продовження або непродовження контракту, контрактники приймають рішення “контракт не продовжувати” з наступних основних причин:
недостатнє грошове утримання контрактників, що є наслідком критично обмеженого фінансування оборонних потреб з боку держави;
відсутність можливості найближчим часом вирішити житлову проблему і забезпечити всіх контрактників службовим (квартири, комфортабельні гуртожитки) або власним житлом;
відсутність матеріальних стимулів та пільг, встановлених державою для військовослужбовців (грошова винагорода, пільги при оплаті житла, безкоштовний переїзд до місця відпустки та ін.).
Логічно, що всі ці проблеми приводять до зниження престижності військової служби у суспільстві та незатребуваності військової професії на ринку праці, на що і посилаються контрактники при прийнятті рішення про непродовження військової служби.
|
Таблиця 2. Розподіл відповідей респондентів щодо основних проблем, що гальмують процес повного переходу на комплектування ЗС України військовослужбовцями виключно за контрактом, розташованих за пріоритетністю |
|||
| Варіанти відповідей | Контрактники | Офіцери | |
| 1. | критично обмежене фінансування оборонних потреб з боку держави | 82,2% | 83,5% |
| 2. | недостатнє грошове забезпечення військовослужбовця-контрактника | 80,7% | 84,6% |
| 3. | відсутність у ЗСУ можливості забезпечити всіх контрактників службовим (квартири, комфортабельні гуртожитки) та власним житлом | 65,7% | 67,7% |
| 4. | нестача (відсутність) пільг, встановлених державою для військовослужбовців (пільги при оплаті житла, безкоштовний переїзд до місця відпустки та ін.) | 55,5% | 59,9% |
| 5. | військова служба не є престижною у суспільстві (на ринку праці) | 38,3% | 59,0% |
| 6. | невиконання заходів, спрямованих на підвищення привабливості військової служби | 35,2% | 45,9% |
| 7. | контрактників (як до професіоналів та своїх помічників, які не повинні виконувати непритаманні для них функції) | 25,6% | 3,4% |
| 8. | недостатній рівень військово-патріотичного виховання молоді | 14,3% | 28,2% |
| 9. | як правило, неможливість проходити службу у складі миротворчого підрозділу військовослужбовцю за першим контрактом | 12,8% | 4,1% |
| 10. | необхідність обов'язкового навчання контрактника у навчальному центрі | 10,3% | 13,9% |
| 11. | неефективність роботи військкоматів та територіальних центрів комплектування щодо якісного відбору кандидатів на військову службу за контрактом (медичного, психологічного та ін.) | 5,3% | 14,7% |
| 12. | низький рівень інформаційно-пропагандистської та агітаційної роботи з населенням (потенційними кандидатами) | 3,7% | 9,8% |
| 13. | неефективність роботи військкоматів та територіальних центрів комплектування щодо рекламування та залучення на військову службу за контрактом | 2,8% | 2,8% |
Також до цих суто матеріальних проблем (що повторюються і в наступній таблиці) додається те, що з точки зору контрактника, він:
не бачить перспектив у службі;
не має вільного позаслужбового часу;
не відчуває поваги до себе з боку командирів та неготовність офіцерів змінити своє ставлення до військовослужбовців-контрактників (як до професіоналів та своїх помічників).
|
Таблиця 3. Розподіл відповідей респондентів щодо основних перешкод для продовження контракту контрактником (укладення контракту на новий термін), розташованих за пріоритетністю |
|||
| Варіанти відповідей | Контрактники | Офіцери вважають, що контрактники не продовжують службу з таких причин | |
| 1. | недостатнє грошове утримання | 91,6% | 93,2% |
| 2. | відсутність найближчим часом можливості вирішити житлову проблему | 63,2% | 68,9% |
| 3. | контрактник не бачить перспектив у службі | 48,6% | 45,8% |
| 4. | відсутність матеріальних стимулів (грошова винагорода та ін.) | 43,0% | 54,6% |
| 5. | невиконання командуванням умов контракту | 31,5% | 17,8% |
| 6. | відсутність вільного позаслужбового часу | 22,7% | 13,6% |
| 7. | неповага командирів до них як до особистості | 16,2% | 5,3% |
| 8. | віддаленість місця служби від місця мешкання | 14,6% | 12,5% |
| 9. | незадовільні умови для культурного розвитку | 9,7% | 10,2% |
| 10. | надмірні фізичні та моральні навантаження | 6,9% | 3,8% |
| 11. | не має гарантій, що у військовій частині не відмовлять у продовженні контракту | 5,6% | 4,5% |
| 12. | незадовільна моральна атмосфера у колективі | 5,6% | 4,2% |
| 13. | відсутність умов для праці (навчання) членів родини | 4,4% | 14,8% |
| 14. | віддаленість від культурних центрів, великих міст | 2,8% | 6,4% |
Впевненість більшості контрактників у тому, що вони виконують умови контракту в повному обсязі (66,4%) , а командування – лише частково (58,7%) додає до і так складної ситуації присмаку розчарування та зневіри.
Проте, офіцери, які практично повністю поділяють думку контрактників стосовно лише часткового виконання умов контракту командуванням (57,3%), стосовно самих контрактників мають протилежну думку. Вони вважають, що більшість контрактників теж виконує умови контракту не у повному обсязі (65,2%).
|
Таблиця 4. Розподіл відповідей респондентів щодо обсягу виконання умов укладеного контракту з боку контрактників та командування. |
|||||
|
Варіанти відповідей |
Контрактники |
Офіцери | |||
| У якому обсязі виконуються умови укладеного контракту: | |||||
| зі сторони контрактника | зі сторони командування | контрактником | зі сторони командування | ||
| 1. | виконуються повністю | 66,4% | 18,8% | 19,2% | 19,3% |
| 2. | не в повному обсязі | 23,8% | 58,7% | 65,2% | 57,3% |
| 3. | не виконуються | 1,8% | 11,2% | 5,2% | 11,3% |
| 4. | важко відповісти | 8,0% | 11,3% | 10,4% | 12,1% |
Так, лише третина (35,4%) контрактників планує продовжувати службу в армії та укласти контракт на новий термін.
Лише чверть контрактників (23,9%) висловили повну задоволеність своїм статусом військовослужбовця.
Проте, деякі сподівання контрактників, під час проходження військової служби, все ж таки були реалізовані й більшість контрактників визначає такі з них:
можливість заробити пенсію;
надійний захист від безробіття;
можливість розвивати свої фізичні, професійні та лідерські якості.
Перспективу вступу до вищого навчального закладу на пільгових умовах реалізованими сподіваннями вважає, на жаль, лише 5,0% контрактників. Також сумно, що про отримання спеціальності як про реалізоване сподівання говорить лише 14,2% контрактників.
Інформаційно: за соціологічними даними**, в залежності від винагороди більше половини громадян України готові розглянути можливість військової служби за контрактом або порадити її близьким. Більшість з них погодилася б на службу за умов, якщо сума грошового утримання складала б 3 - 5 або 5- 10 прожиткових мінімумів (на 2008 рік це становило 1900-3200 або 3200-6400 грн.). Той рівень грошового утримання, що у 2008 році отримували контрактники (1-3 прожиткових мінімуми) міг задовольнити лише 4% опитаних.
Разом з тим, 42,7% опитаних не погодилися би служити “ні за які гроші”.{/gcontent}
{gcontent}
3. Загальновідомо, що існує три основні причини, за якими люди йдуть служити в армію за контрактом: переконання, прагнення заробити та безвихідь – нема де працювати, нема де жити.
Труднощі, які відчуває армія при вербуванні контрактників, обумовили таку ситуацію, коли практично кожен, хто прийшов на вербувальний пункт, приймається на військову службу за контрактом, тому низькі освітні, культурні, професійні та моральні якості контрактників, які прийшли служити лише з однієї причини – “безвихідь”, є сумною нормою для Збройних Сил України.
відсутність інтересу до обраної професії військового, яка сприймається лише як тимчасовий засіб заробити гроші у тяжкі часи;
низький рівень професійної підготовленості контрактників, завдяки чому виникають труднощі у вирішенні професійних (службових) питань;
недостатній рівень освіти та загальної культури у контрактників, завдяки чому виникають психологічні труднощі у спілкуванні між ними та офіцерами;
недостатня фізична та психологічна готовність до труднощів військової служби;
небажання підвищувати свій професійний рівень;
недостатній рівень дисциплінованості контрактників та обмежена можливість психологічного впливу на них з метою виховання, перевиховання з боку офіцерів.
Відсутність інтересу до обраної професії військового, недостатня фізична та психологічна готовність до труднощів військової служби помножені на практичну відсутність матеріальних стимулів та компенсацій привели до того, що лише один із семи контрактників (14,7%) готовий, якщо це потребують інтереси служби, змінити своє місце служби без будь-яких умов, а 38,3% – не бажають змінювати своє місце служби ні за яких умов.
На думку контрактників, цей показник є ще нижчим – лише 19,0% офіцерів сприймають контрактників як своїх помічників та професіоналів.
Контрактники зазнають таких проблем під час проходження військової служби:
відсутність достатнього вільного часу;
відсутність звичних матеріально-побутових умов;
психологічне навантаження.
Офіцери мають практично таку ж точку зору стосовно труднощів, які відчувають контрактники на службі, але деякі принципові розбіжності існують.
Якщо лише 3,2% контрактників вважає, що вони мають труднощі з оволодінням спеціальністю, то серед офіцерів практично кожен п’ятий (17,9%) вважає, що у контрактників існує ця проблема. Приблизно така ж ситуація склалася з проблемою фізичного навантаження та обмеження свободи й необхідності підпорядковуватися і виконувати накази.
Разом з тим, контрактники висловили свою найбільшу задоволеність:
тим, що вони служать саме у цьому виді (роді) ЗС України;
стосунками в колективі;
своєю військовою спеціальністю.
Найменш за все контрактники задоволені:
умовами для культурного розвитку;
труднощі у вирішенні професійних (службових) питань, обумовлені низьким рівнем професійної підготовленості контрактників;
отримати соціальні пільги та гарантії держави (житло, пенсія та інше);
займатись цікавою військовою справою;
захищати свободу та незалежність Батьківщини;
випробувати себе та розвинути свої моральні, фізичні та лідерські якості;
уникнути безробіття та позбутися проблем цивільного життя.
|
Таблиця 5. Розподіл відповідей респондентів – офіцерів щодо найбільш нагальних проблем та психологічних труднощів, з якими вони стикаються у ході впровадження повного переходу на комплектування ЗС України військовослужбовцями виключно за контрактом, розташованих за пріоритетністю |
||
|
|
Варіанти відповідей |
Офіцери |
|
1. |
практично рівні пільги та невелика різниця в грошовому утриманні між офіцерами та контрактниками при різному рівні відповідальності, що викликає психологічний дискомфорт |
45,4% |
|
2. |
труднощі у вирішенні професійних (службових) питань, обумовлені низьким рівнем професійної підготовленості контрактників |
40,0% |
|
3. |
складнощі при укомплектуванні посад контрактниками, постійний дефіцит військовослужбовців за контрактом у Вашій військовій частині |
33,5% |
|
4. |
психологічні труднощі у спілкуванні, обумовлені низьким рівнем освіти та загальної культури контрактників |
28,9% |
|
5. |
проблеми з організацією харчування контрактників |
23,1% |
|
6. |
обмежена можливість психологічного впливу на контрактника з метою виховання, перевиховання (враховуючи, в першу чергу, вікові та соціальні характеристики) |
15,0% |
|
7. |
обмежена можливість затримувати контрактників на службі в позаслужбовий час, навіть за крайньої необхідності |
12,7% |
|
8. |
обмежена можливість залучати контрактників до робіт, що не притаманні їх посаді, навіть за крайньої необхідності |
11,9% |
|
9. |
проблеми з організацією несення чергової та вартової служби |
9,6% |
|
10. |
психологічні труднощі спілкування з підлеглими (контрактниками), які іноді є старшими ніж Ви за віком |
3,8% |
Контрактники, які планують продовжувати військову службу, при виборі професії військового частіше керувалися принципами патріотизму (42,1%) у порівнянні з тими, хто планує звільнитися із армії після закінчення контракту (36,2%), або з тими, хто планує розірвати контракт за будь-яких умов (35,7%).
Вони дійсно, у першу чергу, планували уникнути безробіття та позбутися проблем цивільного життя, а вибір професії для них не мав значення - їх мало цікавила перспектива займатися військовою справою та випробовувати себе.
Тому, відбираючи для військової служби осіб з більш високим рівнем патріотизму та моральних переконань, частково можна зменшити відтік контрактників із армії та підвищити патріотичний дух армії. Але, на жаль, треба визнати, що розроблена у ЗС України система професійного психологічного відбору є недосконалою та потребує змін у підходах до врахування індивідуальних якостей потенційних кандидатів.
|
Таблиця 6. Розподіл відповідей респондентів - контрактників на питання щодо можливостей (перспектив), які більш за все приваблюють, коли життєвим шляхом обирається військова служба за контрактом у порівнянні з відповідями на питання про плани на майбутнє після закінчення контракту |
||||||
|
|
Які можливості (перспективи) більш за все приваблюють, коли життєвим шляхом обирається військова служба за контрактом |
Які Ваші подальші плани на майбутнє після закінчення терміну контракту? |
||||
|
|
Варіанти відповідей |
Середній відсоток усіх відповідей
|
Буду продовжувати службу в армії й укладу контракт на новий термін
|
Повернусь до цивільного життя, якщо знайду іншу гідну роботу
|
Звільнюсь із армії по закінченні контракту у будь-якому випадку
|
Розірву контракт достроково за будь-яких умов
|
| 1. |
захищати свободу та незалежність Батьківщини |
37,7% |
42,1%
|
33,3%
|
36,2% |
35,7%
|
|
2. |
займатись цікавою військовою справою
|
43,0% |
49,5%
|
39,8% |
43,1% |
28,6% |
|
3. |
випробувати себе та розвинути свої моральні, фізичні та лідерські якості
|
37,1% |
34,6 % |
43,0%
|
37,9% |
14,3% |
|
4. |
отримати соціальні пільги та гарантії держави (житло, пенсія та інше)
|
53,3%
|
56,1% |
55,9% |
46,6% |
50,0% |
|
5. |
позбутися проблем цивільного життя – мати невелике, але стабільне грошове, речове та харчове забезпечення
|
20,3%
|
15,0 % |
26,9%
|
17,2%
|
21,4% |
|
6. |
одержати освіту, спеціальність
|
13,1% |
16,8% |
17,2% |
6,9% |
14,3% |
|
7. |
уникнути безробіття, а буде це контрактна служба у ЗС, чи будь яка інша професія – усе одно
|
11,5%
|
8,4 %
|
15,1%
|
15,5%
|
21,4%
|
|
8. |
інше |
3,4%
|
0,9 %
|
1,1%
|
8,6% |
14,3%
|
Були виконані соціологічні дослідження та надані аналітичні звіти щодо:
аналізу пріоритетів, які спонукають цивільну молодь до вибору військової служби, соціально-психологічного портрета кандидатів на військову службу за контрактом, методів оцінки здатності проходження служби у видах Збройних Сил України;
аналізу факторів, які впливають на прийняття рішення щодо вступу до вищих військових навчальних закладів, визначення їх залежності від соціально-економічної ситуації в країні;
визначення пріоритетів, які спонукають до вибору військової служби за контрактом.
Серед питань, які досліджувалися у цих роботах, є такі, що пов’язані з питаннями та проблематикою даного дослідження, зокрема:
мотиви прийняття рішення стати військовослужбовцем;
ставлення військовослужбовців до умов контракту;
перспектива кар’єрного росту;
перспектива продовження/непродовження контракту;
ставлення до армії та військової служби за контрактом та інші.
Саме моніторинг, який повинен увійти в звичайну практику контролю за ситуацією у Збройних Силах при вирішенні проблемних питань, може надати зворотній зв'язок, необхідний для контролю за ефективністю/неефективністю тих чи інших заходів, що у свою чергу полегшить прийняття управлінських рішень.
-
місцем служби;
-
розміром грошового забезпечення;
-
умовами для відпочинку;
-
організацією та якістю харчування;
-
житловими умовами.
Окремо треба відзначити, що організація бойової підготовки (9,4%) та організація внутрішньої служби у військовій частині (7,1%) також не отримали високого рівня задоволеності серед контрактників.
Найбільш нагальними проблемами та психологічними труднощами, з якими стикаються офіцери у ході впровадження військової служби за контрактом, на їх думку, є:
практично рівні пільги та невелика різниця в грошовому утриманні між офіцерами та контрактниками при різному рівні відповідальності, що викликає психологічний дискомфорт;
складнощі при укомплектуванні посад контрактниками, постійний дефіцит контрактників у військових частинах;
психологічні труднощі у спілкуванні, обумовлені низьким рівнем освіти та загальної культури контрактників.
Несподівано, такі моменти, як обмежена можливість залучати контрактників до робіт, що не притаманні їх посаді (11,9%), та обмежена можливість затримувати контрактників на службі в позаслужбовий час (12,7%), розцінюються як проблемні дуже невеликою часткою офіцерів.
Обмежена ж можливість психологічного впливу на контрактника з метою виховання, перевиховання вважається проблемою більшою кількістю офіцерів (15,0%).
Інформаційно: за соціологічними даними***, українці скептично ставляться до оборонних можливостей держави, а більш половини населення України вважає, що українська армія нездатна захищати країну від реальної військової загрози (небезпеки) з боку інших країн.
4. Безумовно, армія, яка формально укомплектована на контрактній основі, не стає одразу професійною у розумінні компетентності. Підписати контракт ще не означає стати професіоналом у військовій справі. В першу чергу професійна армія відрізняється високою боєготовністю, а це –- високий рівень професіоналізму, помножений на патріотизм.
Тому, вищезгаданий акцент на грошовому утриманні військовослужбовців у професійній армії не повинен відтіснити другу важливу складову – “переконання, яка означає “патріотизм”, “обов’язок”, “самопожертва”, інакше професіонал-контрактник перетвориться на наймита, а не патріота-захісника Батьківщини.
На жаль, наша народна армія, при занепаді військово-патріотичного виховання молоді, низькому рівні професійного психологічного відбору кандидатів на військову службу за контрактом та кризової ситуації в економіці держави, у найближчі часи може перетворитися на найгірший варіант наймитської армії.
Які ж у контрактників були основні мотиви обрання своїм життєвим шляхом військової служби? Вони прагнули:
Тобто, поряд з матеріальним інтересом, контрактники у своєму рішенні керувалися й моральними переконаннями та принципами, такими як патріотизм (37,7%).
Проте, офіцери, з цього питання мають протилежну точку зору:
по-перше, вони нарікають (14,7%) на неякісний відбір кандидатів на військову службу за контрактом і недостатній рівень військово-патріотичного виховання молоді (28,2%);
по-друге, вони вважають, що, обираючи військову службу за контрактом, контрактник керується суто матеріальним розрахунком – бажанням отримати соціальні пільги та гарантії держави; позбутися проблем цивільного життя та уникнути безробіття, при цьому яка це буде професія – для нього усе одно.
У те, що головним мотивом обрання військової служби у контрактників було бажання захищати Батьківщину, вірить лише 3,8% офіцерів.
На жаль, доля істини у цій недовірі є. Мотивація тих респондентів - контрактників, хто планує продовжувати службу, і тих, хто планує звільнитися, є різною.
Також вони з самого початку були більш мотивовані саме на військову службу (49,5%) у порівнянні з тими, хто планує звільнитися із армії після закінчення контракту (43,1%), або з тими, хто планує розірвати контракт за будь-яких умов (28,6%).
Тобто, не страх безробіття штовхав їх до вибору військової служби за контрактом, а і зацікавленість професією військовослужбовця.
Зовсім інша картина простежується у відповідях тих респондентів, які планують звільнитися після закінчення контракту або розірвати його достроково за будь-яких умов.
Інформаційно: за соціологічними даними****, у найбільшої частини громадян (33%) образ військового професіонала асоціюється, в першу чергу, з надійним захисником Батьківщини, істинним патріотом. Лише кожен дев’ятий (11%) громадянин України бачить у професійному військовому наймита, який воює за гроші.
5. Особливістю сучасної ситуації в українській армії є протиріччя між новаторськими, з урахуванням сучасних демократичних тенденцій, процесами, що ведуть до якісного її реформування, та відсутністю гнучкої системи контролю за змінами, що відбуваються, та швидкого реагування на них.
Під час реформування виникла гостра необхідність в отриманні якісної та об’єктивної інформації для підвищення ефективності управління цими процесами. Моніторинг* надає таку можливість. Ряд вчених розглядають моніторинг як один з напрямів, який сприяє досягненню поставлених цілей, а відповідно, підвищенню якості та результативності будь-якого інноваційного процесу.
*Моніторингове дослідження – це система емпіричних процедур, що циклічно повторюються та сприяють отриманню нового знання про об’єкт дослідження з метою виявлення тенденцій та прогнозування розвитку процесу для прийняття управлінських рішень.
Центр воєнної політики та політики безпеки впродовж декількох років проводить соціологічні дослідження серед особового складу ЗС України з різноманітних гострих питань трансформації української армії від «пострадянської» до сучасної армії демократичної країни.
Інформаційно: у роботі “Щодо визначення пріоритетів, які спонукають до вибору військової служби за контрактом”(квітень 2009), що виконано соціологічною службою Центру воєнної політики та політики безпеки були отримані такі дані:
серед контрактників позитивне ставлення до свого статусу спостерігається у третини (33,9%) респондентів, у подальшому продовжувати військову службу готові 38,6% контрактників.
У даному дослідженні ці цифри становлять, відповідно, 23,9% та 35,4% – серед контрактників відбулося очевидне зниження позитивного ставлення до свого статусу та зменшення кількості бажаючих продовжувати військову службу за контрактом. Чому лише за півроку так знизилися ці показники?
* Дані соціологічної служби Центру Разумкова (2008 рік).
** Дані соціологічної служби Центру Разумкова (2008 рік).
*** Дані соціологічного дослідження “Оборонна стратегія держави очами українців” Київського Інституту імені Горшеніна (2008).
**** Дані соціологічної служби Центру Разумкова
