Коли Москва розпочала вторгнення в Україну, вона мала намір швидко повалити уряд у Києві, але російські війська зараз ведуть війну довшу, ніж вони очікували.

При наближенні війни до її першої річниці аналітики IISS висловлюють думки щодо нових міркувань для експертів в сфері оборони. Вторгнення Москви в Україну було спрямовано на швидке повалення українського уряду. Кампанія була заснована на недостатніх розвідувальних даних та надмірному оптимізмі; лідери України залишалися на своїх посадах, а українські збройні сили не розпалися. Погана реалізація російськими силами своїх обов'язків, в поєднанні з зовнішньою підтримкою України, вплутало Москву в тривалу кампанію. Майже через рік війни можна виділити кілька ключових військових уроків.

Президент Володимир Зеленський допоміг активізувати українське населення та Збройні сили, показавши важливість людського фактору на війні. Краще мотивовані та краще керовані українські сили сповільнили і, нарешті, зупинили першу хвилю атак Росії. Війна підкреслює цінність інвестування в персонал, без якого інвестиції в обладнання можуть бути марнотратними. Російська військова система також була ослаблена корупцією.
Крім того, війна підтверджує, що компетентність є основою військових здібностей, та демонструє, як важливо, щоб збройні сили могли адаптуватися. Російські та українські війська адаптувалися під час бойових дій, хоча з різним ступенем успіху. Після невдалої спроби захопити країну, Росія перекроїла свої наступальні операції, щоб сконцентруватися на Донбасі. Також було виконано дві операції зі зняття - з навколишніх районів Києва та Херсона. Україна швидко впровадила іноземну зброю та технологію, таку як точні ракетні артилерійські системи HIMARS від США, та подальше розвинула свої можливості щодо використання невеликих безпілотних повітряних апаратів (БПЛА). Ситуаційна обізнаність, починаючи від спостерігачів на полі бою, керуючих малими БПЛА, і закінчуючи космічними датчиками, стає все більш важливою. Дефіцит розвідувальних даних у Москви ускладнив її кампанію, тоді як Київ скористався інформацією, наданою Сполученими Штатами, Великою Британією та іншими країнами.

Війна на землі
Було багато танкових боїв і артилерійських обстрілів. Більшість боїв, хоч і не всі, точилися навколо контролю над міською місцевістю. Битви навколо Києва та в Маріуполі показали, що міста можуть бути вигідними для рішучих захисників які мають бажання встояти перед переважаючими нападниками.
Хоча використовувалися нові технології, такі як кібер, конфлікт підкреслив незмінну важливість можливостей, що надаються традиційними сухопутними військами. Як зауважив начальник Британської армії генерал-лейтенант Сер Патрік Сандерс, "ви не можете прокласти шлях через річку за допомогою кібератак".

Війна також продемонструвала незмінну важливість загальновійськового підходу до сухопутної війни. Піхота, танки і броньовані машини разом з артилерією мали користь для обох сторін. У російських броньованих машинах були виявлені численні недоліки. Це стало очевидним у тому, як легко американські Javelin і англо-шведські Next Generation Light Anti-Tank Weapons (NLAWs) знищували російські танки, атакуючи слабку броню на верхній частині транспортних засобів.
Обидві сторони широко використовували непрямий вогонь, міномети, гармати та ракетні установки. Концентрований непрямий вогонь завдав важких втрат обом сторонам, не тільки персоналу, але й легкоброньованим транспортним засобам. Проблеми Росії з перетинанням рік підкреслюють важливість бойових інженерних та військово-мостових потенціалів.

Війна на морі.
Конфлікт нагадав про взаємопов'язаність глобальної економіки, зокрема через морський простір. Це відображається у питаннях щодо постачання зерна, глобальної енергетичної та ресурсної залежності, а також безпеки морських комунікаційних ліній. І це підтвердило важливі традиційні важелі військово-морської сили, включаючи блокади.

Конфлікт виявив недоліки значної частини можливостей, операцій і підготовки російського Чорноморського флоту. Він підкреслив здатність України використовувати асиметричні можливості. Були конкретні операційні обставини та невдачі, які сприяли втраті крейсера "Москва". Однак це також нагадує про загрозу, що створюється навіть відносно скромними можливостями антикорабельних засобів до поверхневих суден, особливо коли вони працюють в прибережній зоні. Атака на морську базу в Севастополі особливо підкреслює збільшену роль безпілотних поверхневих та повітряних систем у морському просторі, навіть якщо ці пристрої використовуються в рамках старих навальних тактик.

Тим часом, інциденти з газопроводом Nord Stream нагадали про вразливість підводної та офшорної інфраструктури. Незважаючи на складнощі Російського флоту в забезпеченні контролю в Чорному морі, він здійснив значну блокаду та продемонстрував свою здатність впливати на сухопутну кампанію, включаючи запуск наземних крилатих ракет морського базування.

Війна у повітрі
Жодна воююча сторона поки що не здобула панування в повітрі, але це не свідчить про відсутність активності чи зусиль. Скоріше це підкреслює складність операцій в конкуруючому повітряному просторі, де обидві сторони мають наземну ППО в поєднанні з бойовими літаками в ролі контролю повітря. Обидві сторони втратили значну кількість літаків, а у випадку Росії - таку ж кількість ударних і транспортних вертольотів. Середовище на низькій висоті виявилося особливо ворожим для вертольотів.

Росія змогла продовжувати свою повітряну кампанію після невдалої спроби досягнути швидкої перемоги, але повітряна кампанія була розрізненою іноді здавалося, що вона демонструє брак згуртованості. У перші дні війни було атаковано систему наземної архітектури повітряної оборони України, але Росія не докладала очевидних зусиль щодо оцінки бойових збитків або перегляду цілей. Атаки на енергетичну інфраструктуру України також відбувалися з перервами.

Військово-повітряні сили Росії використовували для ударів крилатими ракетами всі три типи бомбардувальників: Туполєв Ту-160, важкий бомбардувальник Ту-95MS і середній бомбардувальник Ту-22M3  Ту-160 і Ту-95 мали звичайну ударну крилату ракету великої дальності  Х-101, а Ту-22M3 — Х-22 і Х-32. Ракети Х-22 і Х-32 - це протикорабельна зброя, яка є неточною для наземного удару. Їхнє використання відображає недостатню турботу про побічні збитки та тиск на запаси значно точнішого Х-101.
Військово-повітряні сили Росії змогли обмежити українські повітряні операції, використовуючи головним чином Су-35S, що працюють з ракетами Р-77-1 і  Р-37М.

Війна логістики та запасів
Були пораховані кількісні показники. Досягнення маси на вирішальних точках також залежало від можливості переміщення сил, їх концентрації та забезпечення ключових запасів палива, боєприпасів та запасних частин. Була продемонстрована потреба в масштабних запасах, що підтверджується високими показниками використання керованих збройних систем та артилерійських боєприпасів, а також великою втратою броньованих транспортних засобів. Те ж саме можна сказати про як звичайні, так і керовані міні-боєприпаси: використання обох було великим. Це не тільки свідчить про те, що майбутній військовий потенціал, який значною мірою покладається на високоточну зброю, ймовірно, буде дорогим, але також і те, що планувальники повинні ретельно розглянути питання поповнення запасів. У свою чергу, це загострює увагу не лише на оборонно-промисловому потенціалі, включаючи гнучкість виробництва та можливості ініціатив багатонаціональної співпраці, а й на розмірі національних запасів озброєнь. Війна є яскравим нагадуванням про те, наскільки дорого може коштувати конфлікт високої інтенсивності в кадровому та матеріальному плані.